(Навздогін супліці «І знов – копил», надрукований у липневому номері «Української літературної газети» за 2023 рік). "Чекала відгомону на свою «супліку». Він був різним. Дехто кивав на те, що стаття не на часі: війна! При цьому якось забувався відомий усвітовій історії епізод. Вінстону Черчиллю, британському прем’єр-міністру часів Другої світової подали на ознайомлення черговий загальнодержавний бюджет з усіченими до «зеро» видатками на культуру. Він запитав: чому? Відповідь: війна! «Так за що ж ми тоді воюємо?» – резонно поцікавився Черчилль. Більшість моїх опонентів в один голос заявляють, що тепер нове покоління геть не читає великих текстів і не цікавиться нині ними: наші діти і онуки «поринули» в гаджети! Отож, нічого їм сушити мізки у вік цифрових технологій Іваном Вишенським, Мелетієм Смотрицьким та «іже з ними». Але література України – це не легеньке чтиво! Для українського народу, що залишався упродовж віків без власної держави, саме література була єдиною священною книгою, незмитою ідентичністю нації. Автори програм і підручників української літератури роблять «смертельний гріх», скорочуючи навіть Тараса Шевченка! Так, так, із сучасної шкільної програми викинуто практично навіть «Гайдамаків»! Мотивація залізна, та ж сама «цифрова техно&логія», «гаджети»? Таке скорочення не робилося навіть і в «совковій» школі! Чи вже і в цьому полум’яному живому творі «дальтонікам – авторам програми» вбачається «комуністична загроза»?
З 31.12.2014 по 01.03.2015 Наукова бібліотека читачів не обслуговує.
