Розвиток міжнародного морського права, відповідна діяльність міжнародних судових установ, а також їхня відповідність специфічним національно-правовим доктринам вимагають правого аналізу. Одним з останніх важливих міжнародних судових рішень у сфері морського права було рішення Постійної палати третейського суду у Гаазі у справі № 2013-19 від 12 липня 2016 р. щодо спору Філіппін проти КНР про невизнання так званої китайської "дев"ятипунктирної лінії" і відповідного незаконного будівництва штучних споруд.Водночас КНР не визнала рішення Постійної палати, а китайські науковці вибудовували відповідні правові обгрунтування для цієї позиції. Ситуація є схожою з невизнанням рф рішення цього самого судового органу щодо націоналізації власності українського "Нафтогазу" у Криму і відповідно потребує на дослідження. У статті застосовано порівняльно-правовий метод, метод юридичного аналізу, історичний метод. Для китайських юристів-міжнародників проблема обгрунтування територіальних інтересів КНР у водах Південно-Китайського моря з погляду міжнародного права разом з питаннями реалізації ініціатив "Морського шовкового шляху" та "Полярного шовкового шляху" становить надважливий пріоритет державного значення. Разом з тим Постійна палата у Гаазі відкинула низку нео&бгрунтованих належним чином аргументів КНР, зокрема існування його "історичних прав", історичних вод, законність "дев"ятипунктирної лінії", право одноосібно видавати дозволи на спорудження штучних островів, споруд, геологічні роботи в межах спірних м&орських просторів.
The development of international maritime law, the relevant activities of international judicial institutions, as well as their compliance with specific national legal doctrines require their legal analysis. One of the last impor&tant international court decisions in the field of maritime law was the decision of the Permanent Chamber of the Arbitration Court in The Hague in case No. 2013-19 of July 12, 2016 regarding the dispute between the Philippines and the PRC regarding &the non-recognition of the so-called Chinese "nine-dash line", and the corresponding illegal construction of artificial structures. At the same time, the People?s Republic of China did not recognize the decision of the Permanent Chamber, and Chinese& scholars were building appropriate legal justifications for this position. The situation is similar to the Russian Federation?s non-recognition of the decision of the same judicial body regarding the nationalization of the property of Ukrainian Na&ftogaz in Crimea and, accordingly, requires investigation. The article uses the comparative legal method, the method of legal analysis, and the historical method. For Chinese international lawyers, the problem of substantiating the territorial inter&ests of the PRC in the waters of the South China Sea from the point of view of international law, together with the implementation of the "Maritime Silk Road" and "Polar Silk Road" initiatives, is an overriding priority of state importance. At the sa&me time, the Permanent Chamber in The Hague rejected a number of inadequately substantiated arguments of the PRC, such as the existence of its "historical rights", historical waters, the legality of the "nine-dash line", the right to unilaterally iss&ue permits for the construction of artificial islands, structures, geological works within disputed maritime spaces.
