Основний критерій оцінки перекладу — його адекватність оригіналові. Переклад повинен те‚ що було сказане чи написане однією мовою‚ точно й рівноцінно відтворити засобами іншої мови. І це зрозуміло‚ бо в противному разі він не виконає своєї основної функції — бути посередником при міжмовному спілкуванні.
Але цю‚ здавалося б‚ самоочевидну вимогу різні автори розуміють порізному‚ особливо коли йдеться про переклад художньої літератури як найскладніший вид перекладацької діяльності. Талант перекладача полягає в його здатності подібно до актора вживатися в наперед заданий і точно окреслений образ автора і при цьому чітко відчувати можливу реакцію свого читача. А майстерність — це насамперед вільне володіння всіма виражальними засобами мови перекладу‚ а також знання культури‚ на мову якої перекладається текст‚ у її зіставленні з культурою‚ з мови якої робиться переклад. Будь-який варіант перекладу‚ — який засобами іншої мови повністю відтворює думки‚ образи й настрої оригіналу (а не окремі слова‚ мовні засоби й формальні ознаки) і від початку до кінця приблизно так само впливає на нового‚ іншомовного‚ з іншого середовища й культури (а іноді й з іншого історичного часу) читача‚ — буде однаково точним‚ рівноцінним‚ правильним. Адекватний переклад‚ особл&иво художнього твору‚ завжди поліваріантний (як і потенційно поліваріантний текст оригіналу). Усякий інший підхід до перекладу здатний тільки вмертвити сам текст‚ спотворити його зміст.
