Проаналізовано своєрідність інтерпретації фольклорно-міфологічного образу чорта в прозі О. Стороженка. З’ясовано генезу, функції, семантику персонажа в усній традиції й авторському сприйнятті. На думку автора, О. Стороженко продемонстрував цікавий та оригінальний підхід до використання народної міфології, хоча і не був новатором самої тенденції. На основі фольклорних мотивів у художній площині він сформував літературний образ нечистого. Це не класичний диявол, символ темного і страшного, а злодійкуватий і смішний біс, що з’являється на землі вночі або напередодні рокових свят. До олітературнення теми митець підійшов творчо, синтезуючи матеріал у дусі власної естетичної концепції. Тому чорт у Стороженкових оповіданнях здатен страждати і кохати, бути вірним другом. Мовою асоціацій і міфологічних контамінацій письменник промовляє про вічні категорії людського буття.
