Ірина Качанюк-Спєх, відома діаспорна громадська діячка та перекладач у Німеччині, є помітною постаттю серед митців, які не лише усвідомлюють високі ідейні та естетичні якості власної літератури, а й популяризують спадщину видатних українських майстрів слова в іншомовному просторі. Перекладацький шлях І. Качанюк-Спєх розпочався ще в студентські роки, у Франції. Під час року стажування, коли І. Качанюк-Спєх читала українські книжки, прийшов на думку німецький текст Лесі України «Contra spem spero”. Такимчином п’ятдесят років тому з’явився перший переклад збірки «Contra spem spero» німецькою мовою. Це був неначе символ того, що Європа колись пізнає Україну [2: 35-55]. Ще тоді поезії Тараса Шевченка і Лесі Українки у власному перекладі Ірина Качанюк-Спєхне раз читала на міжнародних письменницьких вечорах. Ці твори були видані окремими книжечками і друкувалися в німецьких і літературних журналах. У 2006 році у видавництві Львівського національного університету на честь 135-річчя від дня народження Лесі Українки була видана «Лісова пісня» у перекладі Ірини Качанюк-Спєх і доповнена нотами народних поліських мелодій, які Леся Українка підібрала до “Лісової пісні”. Мета дослідження: простежити особливості перекладацького методу крізь призму жанрової спе&цифіки драми, обравши для цього окремі переклади, здійснені Іриною Качанюк-Спєх. Предметом нашого дослідження є текст «Лісової пісні», створеної на матеріалах рідного фольклору [3: 143], у перекладі на німецьку мову Іриною Качанюк Спєх.
