Актуальність проблематики представленого у статті дослідження полягає в необхідності розробки нових концептуальних підходів до фізичного виховання українських старшокласників на тлі війни та надання Україні статусу кандидата на членство в ЄС. Метою статті є дослідження передового досвіду шкільного фізичного виховання в європейських країнах та окреслення шляхів його використання в Україні. У ній застосовані такі методи дослідження як методи збору та обробки інформації, порівняльного аналізу, класифікації і типологізації, конкретизації та узагальнення. Специфіку різних концепцій фізичного виховання в країнах ЄС показано на прикладі Німеччини, Франції і Італії. Якщо німецька модель не передбачає втручання держави в регулювання відносин у сфері фізичної культури і спорту, то Франція і Італія репрезентують модель державного регулювання цих відносин, у рамках якої за фізичною культурою визнається фундаментальне суспільне значення для забезпечення національно-культурної ідентичності. Україна після здобуття незалежності перейшла від соціально-орієнтованої до особистісно-орієнтованої моделі шкільного фізичного виховання з певними елементами оздоровчо-адаптивної моделі, що було наслідуванням англосаксонської традиції. Сьогодні вирішення завдання підвищення& рівня здоров"я і фізичної підготовленості шкільної молоді на тлі задоволення суспільної потреби в надійному забезпеченні національної безпеки і захисту держави від агресивних посягань передбачає перехід до соціально-орієнтованої моделі з наповненням& її новим змістом на основі використання досвіду країн ЄС. Йдеться насамперед про посилення державної підтримки галузі, розширення у фізичному вихованні старшокласників соціальної складової, розробку гнучких навчальних програм, до яких учителі могли &би додавати свої авторські компоненти, забезпечення формування на заняттях фізичною культурою високих моральних якостей і почуття патріотизму.
