На початку листопада на сусідній території, яка все ще офіційно називається «республікою білорусь», але яку зараз доречніше називати просто «лукашенколендом», сталася подія, на яку українські ЗМІ не звернули жодної уваги. А тим часом вона є симптоматичною: один із тамтешніх районних судів визнав «екстремістськими» два томи зібрання творів класика білоруської літератури Вінцента Дуніна-Марцінкевича, видані державним видавництвом «Мастацкая літаратура» у 2007—2008 роках. Вживав слово «москаль» у негативному контексті. Дуніну-Марцинкевичу (1808—1884) належить в історії білоруського письменства місце, яке можна (з певною часткою умовності) порівняти з місцем Котляревського та Шевченка разом в історії літератури української. Цей шляхтич з Бобруйщини упродовж життя прагнув перетворити наріччя забутих Богом неписьменних мешканців боліт між Німаном, Прип’яттю та Двіною на вироблену літературну білоруську мову, а самих носіїв цього наріччя — на нову європейську націю білорусів, що має історичне коріння в славних часах Великого Князівства Литовського. Водночас білоруську програму в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка було закрито торік після початку повномасштабного вторгнення разом із російською (як визнає ректор Володимир Бугров, &це рішення було «емоційним»).
