Носіями історичної пам"яті про Голодомор були його безпосередні очевидці. Вони десятиліттями відчували нестерпний біль, але боялися публічної сповіді. Шлях до Храму виявився довгим і тернистим. Восени 1933 року українці в Галичині, на Буковині й Волині,а також у країнах Західної Європи започаткували дні жалоби і порятунку. Академічне освоєння національної трагедії розпочалося в 1940-х рр., активізувалося серед української діаспори Європи та Америки упродовж наступних років.
