Здійснено культурологічний аналіз тріади болю, покарання і задоволення як вагомої компоненти релігійних практик Середньовіччя та їх репрезентацій. Художня та образотворча сфера культури Середньовіччя характеризується гегемонією образів насильства. Відповідно до цього, у дослідженні здійснена спроба виявити потенціал зображення насильства породжувати та легітимізувати різні форми задоволення. Насильство в релігійному дискурсі Середньовіччя та його репрезентаціях діє на кількох різних рівнях: задоволення, пов"язане з ототожненням з жертвою, задоволення від проєктування жорстокості на мучителів, задоволення від фантазії про ритуальне насильство проти священної жертви. Зіставлення механізмів отримання задоволення від болю в релігійних практиках і мазохізмі проливає світло на символічне навантаження і функції болю в культурі Середньовіччя. Гегемонія насилля в зображальному мистецтві епохи має потенціал до створення простору для культивування більш широких, підривних можливостей: співчуття і протистояння болю мучеників, фантазії про супротив, емансипацію, утворення альтернативних форм еротизму, отримання вуайєристського задоволення від заподіяння болю іншим. Використовуючи мазохізм як інтерпретаційну категорію, можна побачити структури фантазії, напруж&еності та погляду, які лягли в основу певних жанрів середньовічної репрезентації. Через фантазію, невідомість та ексгібіціонізм мазохізм перекодовує тіло, що відчуває біль, на місце дії еротичного звільнення. За допомогою аналогічного тріо технік муч&еництво формує піднесене тіло святого.
The article provides a cultural analysis of the triad of pain, punishment and pleasure as a significant component of medieval religious practices and their representations. The artistic and visual sphere of med&ieval culture is characterized by the hegemony of images of violence. Accordingly, the study attempts to identify the potential of portraying violence to generate and legitimize various forms of pleasure. Violence in the religious discourse of the Mi&ddle Ages and its representations operates on several different levels: the pleasure associated with identifying with the victim, the pleasure of projecting cruelty on the tormentors, the pleasure of fantasizing about ritual violence against the sacr&ed victim. Comparing the mechanisms of pain gratification in religious practices and masochism sheds light on the symbolic load and functions of pain in Medieval Culture. Medieval images of pain as a tool of punishment did not just reflect cruel real&ities: and images were common because they were motivated and created by certain types of pleasure. Artistic images of pain and suffering do not just depict broken bodies and psyche, they also create opportunities for constructing the "I", institutio&ns and ideas in the interests of a whole range of different programs and ideological positions. The hegemony of violence in the visual art of the era has the potential to create a space for the cultivation of broader, subversive possibilities: compas&sion and opposition to the pain of martyrs, fantasies of resistance, emancipation, the formation of alternative forms of eroticism, getting voyeuristic pleasure from hurting others. The paper attempts a transcultural comparison of the practices of ge&tting pleasure from causing pain on the example of religious practices (self-harm) and masochism: they are based on dramatic expectation, postponement, delay in final satisfaction, investment in fantasy, attraction to exhibitionism. Using masochism a&s an interpretive category, one can see the structures of fantasy, tension, and view that formed the basis of certain genres of medieval representation. Through fantasy, obscurity, and exhibitionism, masochism transcodes the body in pain to the scene& of erotic liberation. With the help of a similar trio of techniques, martyrdom forms the sublime body of a saint.
