Проаналізовано стан інклюзивної освіти в Україні. З метою ефективності та якості організації інклюзивного навчання школярів визначено і охарактеризовано сутність і зміст науково-методологічних підходів, а саме: гуманістичний підхід, який передбачає принцип гуманізму, визначає загальний характер відносин між суб’єктами навчання; особистісно-орієнтований підхід, що уособлює особистісно зорієнтоване спрямування процесу інклюзивного навчання; інклюзивний підхід, що включає повагу і розуміння всіх учасників освітнього процесу щодо фізичних й психологічних відмінностей особистості; компетентнісний підхід, як комплексний процес розвитку та саморозвитку особистості, враховуючи пізнавальну, емоційно-вольову та мотиваційну сфери, системи відношень та цінніснихорієнтацій. Уточнено форми організації інклюзивного навчання, які на сучасному етапі є найбільш прийнятними і поширеними у шкільній практиці багатьох країн, а саме: 1) часткова інтеграція (освітній процес відбувається у межах спеціальних класах закладівзагальної середньої освіти); 2) комбінована інтеграція (освітній процес грунтується на наданні спеціальних освітніх послуг у звичайних класах); 3) повна інтеграція (освітній процес здійснюється разом зі здоровими однолітками та рівнем психофізичного &розвитку та відбувається у звичайних класах). Особливостями організації інклюзивного навчання школярів вбачаємо: 1) створення сприятливого психологічного клімату у класі та школі; 2) максимальне залучення всіх дітей в освітній процес; 3) надання спец&іальних послуг та психолого-педагогічного супроводу; 4) високий рівень кадрового, матеріально-технічного та навчально-методичного забезпечення освітньої інклюзії; 5) використання методологічних підходів реалізації завдань інклюзивної школи.
