Українська літературна газета. Грудень (№ 12). - Вишгород, 2023
Анотація:
Нова книга професора Василя Яременка “Борис Грінченко – національної ідеї смолоскип” (2022) є своєрідним підсумком наукових грінченкознавчих пошуків автора. Фактично робота Василя Васильовича над творчою спадщиною Бориса Грінченка триває все його життя.Саме з Грінченка він розпочинав свою філологічну наукову кар’єру і тому монументальні видання, що побачили світ протягом недавнього часу, репрезентують зрілу, глибоку грінченкознавчу концепцію. Нова книга за жанром є широкою літературознавчою панорамоюнаукової, епістолярної та публіцистичної спадщини Бориса Грінченка. Це унікальний авторський погляд на спадщину академіка-енциклопедиста. Книга цікава і рядом рідкісних фото, вміщених у ній. Наприклад, тут подано посвідчення про обрання Бориса Грінченка у травні 1893 р. дійсним членом НТШ, яке визнавалося європейськими науковими інституціями рівнозначним званню академіка. Бачимо тут і новаторський підхід до етнографічних матеріалів Грінченка, які становили інтерес не як почуттєвий “етнографічний патріотизм”, а як документи народу, в яких зафіксований він сам, його образ і світогляд. Саме таку точку зору утверджує та аргументує Василь Яременко своїм новим дослідженням. В його інтерпретації фольклор постає як своєрідний документ, паспорт нації, наро&ду, зафіксований у слові. Дослідник широко показує заслугу Бориса Грінченка у те, що він не тільки удосконалив правопис П. Куліша, а й розробив власний, так звану “грінченківку”, котрий функціонував протягом 1908-1928 рр. У книзі показано також колос&альну заслугу вченого в укладання “Словаря української мови”. Адже таким чином, як пише Василь Яременко, Грінченко створив своєрідну Конституцію української мови. Автор правомірно представляє постать Бориса Грінченка як активного борця за утвердження& в Україні національної мови, школи, освіти. Саме тому його називають одним із фундаторів наукового шевченкознавства, кулішезнавства, літературознавства і загалом науки рідною українською мовою.
