На основі польових матеріалів здійснено спробу проаналізувати стан самосвідомості сучасних мешканців колишнього центру вольностей Війська Запорозького, до якого входили і частини нинішніх Дніпропетровської та Херсонської областей. З антропологічної перспективи простежуються трансформації, що відбуваються в цьому соціокультурному просторі, а також їхній вплив на процеси самоідентифікації. Наведено приклади російського імперського ставлення до культурного ландшафту Південної Наддніпрянщини в різні історичні періоди. Проводяться паралелі зі свідченнями відомого мандрівника та етнографа Олександра Афанасьєва-Чужбинського, який у середині ХІХ ст., досліджуючи край, відзначав негативні тенденції в господарській діяльності нових власників запорозьких земель;подібний руйнівний вплив на природу та культуру в радянський період мала практика спорудження великих дамб на Дніпрі. Усе це породжувало виразний конфлікт між російським імперським та українським світоглядами. Крізь призму свідчень, зібраних авторкою під час експедицій у місця козацького Великого Лугу, де побував О. Афанасьєв-Чужбинський, осмислюються сучасні події російсько-української війни. Наголошується на питанні нового геноциду та екоциду, який принесли окупанти на південь України внаслідок пі&дриву Каховської ГЕС. У дослідженні висвітлено родинні стратегії збереження культурної пам’яті щодо колишнього ландшафту та роль козацтва в сучасних процесах самоідентифікації, через які не лише корінне населення, але й учасники нових хвиль міграції &ментально засвоювали запорозьку спадщину. Припускаємо, що мілітарна складова культурного ландшафту Південної Наддніпрянщини за нових умов російсько-української війни здатна опосередковано впливати на українське суспільство. Стверджується необхідність& активних заходів щодо охорони культурної спадщини й подальшої комплексної організації наукових досліджень із різних галузей природничих і соціогуманітарних наук задля збереження цінностей регіону та розвитку України загалом.
