У статті проведено інвентаризацію найголовніших видавничих проєктів, що представляють українську літературу у франкомовних країнах (Бельгія, Канада, Франція, Швейцарія) – від ХІХ століття до сьогодення. Здійснено критичний аналіз здобутків і проблем представлення красного письменства України, а також української філологічної традиції, окреслено проблеми та перспективи для подальшої роботи в цьому напрямі, рекомендації для наукової та культурно-організаційної діяльності. Проаналізований матеріал свідчить про широку дискретність представлення української художньої та філологічної спадщини у франкомовних країнах. Спроби системного подання вітчизняної літературної традиції, до яких удались в антологічних збірках Михайло Грушевський (1921 рік) та Наукове товариство імені Шевченка в Європі (2004 рік), не здобули належного розголосу через несприятливі соціокультурні чинники. Етапними стали підготовка «Антології української літератури від ХІ до ХХІ століття» і серії панорамних антологічних збірок поезії та драматургії за діахронічним і тематичним принципом, коли до роботи над ними було залучено франкомовних літературознавців і письменників-перекладачів – у співпраці з українськими науковими, культурними,
зокрема й літературними, державними і громадськи&ми інституціями, з огляду на потребу в органічному та системному входженні маловідомої ще літератури у франкомовний культурний ареал. Перспективним видається ґрунтовний аналіз соціокультурної рецепції інвентаризованих перекладів – франкомовними засоб&ами масової інформації, державними та громадськими культурними інституціями, їхньої ролі у франкомовному літературному процесі для подальшого аналізу особливостей засвоєння французькою лінгвокультурою українського культурного продукту з виробленням в&ідповідних рекомендацій.
