Івченкові зомбі: "АСПушкін" та інша "пацавата кацапщина"
Рік:
2024
Сторінок:
С. 12
Тип документу:
Стаття
Головний документ:
Україна молода. 6 березня (№ 10). - Київ, 2024
Анотація:
Книжки Владислава Івченка сім разів потрапляли до Коротких списків всеукраїнського рейтингу — аж ось на лавреатство здобувся роман «Імені Сковороди». Дивна, здавалося б, річ: на вершині жанрової піраміди опинився не «2014» (К.: Темпора, 2015) — кращий, як на мене, роман про початок російсько-української війни, і не найвище його суто літературне досягнення — роман «Ноги» (там само, 2019). Й навіть не вісім книжок непроминального циклу про «найкращого сищика» Івана Карповича. Але направду дивини немає: по-перше, до Івченкової граничної відвертости у висловлюваннях персонажів читач нарешті звик. А по-друге, лавреатський твір вияскравив-вивершив його другу, обіч майстерного оповідача-рефлектора, принаду для читача і власну спонуку.
Колись Василь Барка висловився про Миколу Гоголя: «Воїн за життя душі». Івченко б’ється за те саме. «Життя душі» в цьому контексті — це споконвічна боротьба проти історично неперервного московського ІПСО. Микола Васильович програв у цій битві в реалі, але виграв у віртуалі.
З 31.12.2014 по 01.03.2015 Наукова бібліотека читачів не обслуговує.
