На основі документів і дослідницької літератури розглянуто місце українського питання в ідеології російських євразійців 1920-х-1930-х рр. та їхніх сучасних послідовників, показано важливість цих поглядів для творців і адептів доктрини «русского міра». Відзначено, що одним із джерел «русского міра» є спадщина євразійців, в основі якої ? — ідея самобутньої цивілізації росії-Євразії, відмінної від романо-германського світу. З’ясовано, що у своєму баченні українського питання євразійці виходили з концепту «єдина російська нація» і «спільноросійська» («общерусская») культура, прагнули переконати українців у згубності їхніх намірів розвивати власну національну культуру, боротися за самостійну державу. Творці відродженого євразійства, відштовхуючись від фундаментальних засад своїх попередників, витворили такі ідеологічні конструкти, які заперечують існування українського народу, його мови, культури, права на суверенну державу. Підкреслено, що неоєвразійські ідеї органічно вплетені в доктрину «русскій мір», що стала осердям політики й неоімперської практики путінської росії, обґрунтуванням повномасштабної війни проти України. Мета наукової статті — показати роль і значення українського питання в ідеології євразійства та неоєвразійства, вплив цих поглядів& на концепт «русскій мір». Методологічною основою роботи є принципи історизму, детермінованості та системності, які при застосуванні історико-типологічного й порівняльно-історичного методів дають змогу проаналізувати вплив ідеології євразійців, зокре&ма бачення ними українського питання, на доктрину «русскій мір».
