Стаття присвячена дослідженню багатогранного поняття "водна політика" та основних тенденцій прояву водної політики у світі, формально торкаючись питань, які стосуються України. У міжнародних публікаціях у водній політиці виділяються напрями: гідрополітика, яка розглядає питання транскордонних водних ресурсів. та гідропсихологія, яка розглядає питання води на локальному рівні. В основі водної політики лежить механізм застосування міжнародних конвенцій і договорів, оскільки країни турбуються про свою водну безпеку, особливо в транскордонних водних басейнах. Питання водних ресурсів всередині країни вирішуються на національному законодавчому рівні, в Європі - із застосуванням положень Водної рамкової директиви ЄС. Після Дублінської конференції щодо водних ресурсів та сталого розвитку (1992 р.) світова водна спільнота спрямована в напрямі інтегрованого управління водними ресурсами (ІУВР).
В Україні , в цілому, водна сфера держави розвивається в руслі світових тенденцій водної політики та ІУВР шляхом приєднання до Конвенції про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер, Протоколу про воду та здоров"я до Конвенції про охорону та використання транспортних водотоків та міжнародних озер 1992 р., імплементації положень Водної р&амкової директиви ЄС в законодавчу базу та в практику водних відносин, співробітництва на транскордонних водах на сучасному рівні, прийняття Водної стратегії до 2050 р.
З 31.12.2014 по 01.03.2015 Наукова бібліотека читачів не обслуговує.
