У бурхливому океані плинного світу для українського люду островом певності й упевненості є Батьківщина. Як би не хиталися світові устої, як би не біснувався у геноцидній злобі агресор, яке б пекельне полум’я не спопеляло міста і села України, які б випробування щоденно не випадали українській людині, у неї зберігається упевненість у співвітчизниках, які вільно обрали та облаштували цю землю, і в собі, що вільно приєдналася до них, і у своїй перемозі. Війна неабияк прискорила українізацію населення країни, яка до того розгорталася дуже мляво. Варто наголосити, що і спроби підмінити домівку тимчасовими помешканнями, і радикальні розриви з власною культурою, ідентичністю та Батьківщиною наш сучасник робить здебільшого із власної волі (щоправда, у другомувипадку не без потужного впливу модних віянь з явним ідеологічним забарвленням). А от нинішні масові міграційні процеси ("переміщених осіб" з різних країн і з різних причин не злічити) відбуваються під жорстким жорстоким примусом - не тільки і не стільки під загрозою голодної смерті, а й у нашому випадку перед загрозою винищення цілої нації - українців. Здійснюваний рашистами геноцид триває вже майже десятиріччя. Мер Перемишля оголосив, що 2022 року через його місто виїхали15 млн. українських біженц&ів. Документальних підтверджень цієї приголомшливої цифри нема, але посадова особа не могла брати її "просто зі стелі". А на липень 2023 року тільки в Європі зареєстровано більше шести мільйонів українських біженців, а є вони навіть у Новій Зеландії.&
