Наймолодший президент в історії найстарішого університету США. Як президент Гарварду, він запропонував реформу професійних шкіл, розвиток дослідницьких факультетів і загалом розширення навчальної програми. Водночас вища освіта у вирішальних аспектах зберігала – і навіть посилювала – її сталі духовні традиції та функції виховання характеру. Еліот вважав, що в кожного індивідуального розуму «своя особлива конституція». Проблема, як з погляду всебічного розвитку здібностей людини, так і з погляду максимізації її соціальної корисності, полягала в тому, щоб представити їй курс навчання, достатньо змістовний, щоб «розкрити
їй, або принаймні її вчителям і батькам, її здібності та смаки». Зробивши усвідомлений вибір, людина може займатися будь-якою спеціалізованою галуззю знання, яку вважатиме доцільною. Під керівництвом Еліота Гарвард ухвалив «факультативну систему», яка надала студентам можливість вибору навчальних предметів. У другій половині ХІХ ст. за прикладом Гарварду факультативний вибір навчальних предметів студентами стає характерним для більшості університетів і коледжів США. Розширення аспірантури та професійних шкіл і факультетів Гарварду сприяло спеціалізації, водночас зробивши університет центром передових наукових і технологічних дослідж&ень. Це супроводжувалося змінами й у викладанні: зменшення лекційних і збільшення семінарських занять, посилена увага до оцінювання індивідуальної успішності. Керівництво Еліота зробило Гарвард не лише лідером серед американських вишів, а й ключовим &учасником реформи середньої школи. І елітні, і державні середні школи почали формували свої навчальні програми відповідно до високих стандартів Гарварду. Еліот вийшов на пенсію 1909, пропрацювавши 40 років на посаді президента (найдовший термін в іст&орії університету). Він був удостоєний честі першого почесного президента Гарварду.
З 31.12.2014 по 01.03.2015 Наукова бібліотека читачів не обслуговує.
