Народився 22 квітня 1724 у Кенігсберзі (нині Калінінград, РФ). Після закінчення Кенігсберзького університету був домашнім вчителем (1747-54), потім викладав в університеті (1755-96, з 1770 - професор). Основні філософські праці: "Загальна природнича історія і теорія неба" (1755), "Критика чистого розуму" (1781, 1787), "Критика практичного розуму" (1788), "Критика здатності судження" (1790). Кант перевів у план моральної свідомості вимогу загальної правової рівності та поставив питання про особистість як найвищу цінність.
