Володимирові Рафєєнку судилося двічі пережити окупацію. Навіть один такий досвід тяжко піддається ословленню. Станіслав Асєєв по звільненні з донецьких концтаборів значить: «Навряд чи пограничний досвід можна взагалі зрозуміти». Але й забути його ніяк. «Найгірше і найбанальніше, що можна порадити звільненому на свободі, — «просто забути»... Згадувати — означає бути людиною... Вчорашній полонений потребує не підтримки, а згоди з ним: не потрібно співчуття — просто кивніть, відповідаючи на його песимізм»(«Світлий Шлях»: історія одного концтабора. — Л.: Видавництво Старого Лева, 2021).
