Інтерпретація роману Івана Багряного "Тигролови" у вітчизняному кінематографі 90-х років XX століття та в українському музичному театрі 20-х років XXI століття
У статті звертаємо увагу на знакову подію сучасної української культури – книгу-ювіляра 2024 року – роман Івана Багряного «Тигролови» та на переосмислення, інтерпретацію цього твору в сучасному українському мистецькому просторі, зокрема в кінематографічному та театральному текстах. Цьогоріч виповнилося 80 років з того часу, як світ побачив пригодницький твір з автобіографічними елементами, який мав резонанс не лише на батьківщині, але й за кордоном. І це не дивно, адже книгу було перекладено багатьма мовами світу, до того ж вона мала наклад понад мільйон примірників. Іван Багряний представив на широкий загал дуже український за духом та за світосприйняттям екшн, який навіть сьогодні, у ХХІ ст., здатен зацікавити молодь своєю правдивістю та проникливістю, своєю жагою та прагненням до свободи. У дослідженні аналізується кіновізія роману «Тигролови», яка з’явилася в 1994 році на кіностудії «Укртелефільм». Режисером та сценаристом стрічки став відомий діяч української культури Ростислав Синько. Кінотекстбазується на першоджерелі, проте є і відмінності, які свідчать не лише про інший часовий зріз, іншу епоху, у яку ведуться зйомки фільму, але й про певні нові акценти, своє бачення, переосмислення роману Івана Багряного про юнака-авіатора Григорія Мно&гогрішного, що за авторським задумом кінооповіді носить інше ім’я. Його у фільмі називають Андрієм Чумаком. Є ще й інші деталі, які відрізняються в романі та в однойменній художній стрічці. І це цілком природно, адже йдеться саме про авторську інтерп&ретацію, переосмислення відомого твору. Однойменний кінофільм також звертає увагу глядача на дві України головних героїв: на далеку омріяну справжню Україну із Золотоверхим Києвом та на Другу Україну, яку переселенці, вигнанці з рідної землі, збудува&ли собі на Далекому Сході у кривавому ХХ ст. Цей мотив у наш час набуває нових відтінків, адже знову, уже в ХХІ ст., є українські переселенці, знову є люди, які змушені шукати прихисток по всьому світові, рятуючись від страшної російської навали. Чи &вдасться новим переселенцям знайти свою Другу Україну? Чи зможуть вони повернутися на батьківщину? Життя покаже… Розглядається інтерпретація роману в сучасному українському музичному театрі. Минулого року за мотивами однойменного роману Івана Багряно&го вийшов мюзикл «Тигролови» режисера Сергія Павлюка. Це, без перебільшення, стало знаковою мистецькою подією, яка має успіх у глядача та схвальні рецензії критиків. У статті наголошується, що коли ми бачимо готовий культурний продукт українського ми&стецького простору, чи то кінофільм, чи то театральну постановку, мюзикл тощо, в основі яких лежить певний твір художньої літератури, ми усвідомлюємо, що це вже є інтерпретація, переосмислення. Отже, ідеться вже про створення нового тексту культури –& кінотексту, театрального тексту, музичного тексту тощо. Осмислюється роль сучасного театрального, кіномистецтва. Стверджується, що місія мистецтва сьогодні – це саме реабілітація через мистецтво. Мистецький продукт повинен давати надію, показувати щ&асливий варіант перебігу подій. Віра в перемогу добра над злом, оспівування любові, яка не минає, – усе це має бути сьогодні в сучасному театральному, музичному та кінотексті. Адже є запит на такі культурні продукти на сучасному часовому зрізі 20-х р&оків ХХІ ст.
