Головна проблема, яка турбувала католицький світ у першій половині ХІІІ століття, — відносини Римського першопрестолу з німецьким імператором Фрідріхом ІІ та португальським королем Саншу ІІ. Цьому й були присвячені головні дискусії на Першому Ліонськомусоборі, який відбувся 1245 року. Важливим він став для українців тому, що на ньому вперше був присутній руський архиєпископ Петро Акерович. Його менше обходили палкі розмови про зміст виклять на адресу названих можновладців — запрошений гість намагався освідомити поважну публіку про ту величезну загрозу, яку несе європейській цивілізації східна орда. З «Великої хроніки» Матея Паризького в перекладі Івана Паславського довідуємося про відомості, які Акерович подав спочатку спеціальній папській комісії в листопаді 1244 року, а потім повторив їх уже на Соборі в червні наступного. І вони багато в чому нагадують події сьогоднішнього дня, коли йдеться про російсько-українську війну й ставлення до неї Заходу. Зокрема, руський посланець розповів тоді про те, що татари «з усіх націй і релігій уже переманили до себе багато народу. Мають намір, однак, підкорити собі увесь світ, бо вірять, що божественним промислом їм призначено плюндрувати цілий світ упродовж 39 років, і оправдують це тим, що подібно до того,& як колись кара Божа очистила світ потопом, так і тепер тотальною загладою людей, що їм належить здійснити, світ очиститься».
