"Фільм «20 днів у Маріуполі» так стрімко пробігся фестивальною доріжкою, здолавши всі висоти включно з «оскарівською», що став єдиною і вичерпною візитівкою Мстислава Чернова. Всі забули, що задовго до кіностарту вийшов його роман «Часи сновидінь» (К.: Саміт-Книга, 2021; фактично з’явився попередньої осені). Одразу скажу: ця книжка — одна з найсуттєвіших подій літпроцесу 2020-х. І водночас — чи не найбільш знехтувана критикою. Починалося все вибухово, як і все, що пов’язане з Черновим. У тогорічному рейтингу книжка посіла 7-ме місце, як на дебют — незаперечний успіх. «Часи сновидінь» обійшли новинки Карпи, Гримич, Любки, Кононенко, Дереша, про які тоді активно писали. Про новинку Чернова упродовж року з’явилося хіба дві серйозні рецензії — Тетяни Трофименко та Юрія Володарського. Володарський якраз почав з причин очевидного замовчування. Перша, на його думку, — російська мова оригіналу. Це швидко усунулося — за кілька місяців вийшов український варіант (припускаю, що це робота самого автора разом із зазначеними у вихідних даних редакторами). Друга причина мовчазного блокування — змалювання війни з того боку. Військовий фотокореспондент Associated Press Мстислав Чернов добре розумівся на ситуації, бо неодноразово бував на Донеччині ще до початку в&ійни. Та в Україні так і не сформувалися увага та повага до роботи воєнкорів західних стандартів: насвітлювати події без власних коментарів".
