Рушієм суспільного прогресу Гердер вважав культуру. Він стверджував, що «гуманність – це скарб і нагорода за всі праці людські». Показовим з позицій педагогічної культури є його твердження про те, що «виховання гуманності є справою, якою треба займатисяневпинно; в іншому випадку ми всі повернемося до тваринного стану, до тваринної грубості». Досліджуючи народну творчість, Гердер став першим німецьким фольклористом; вважав, що кожна нація має свою літературну традицію,
що пов’язана з міфологією. Неабияку наукову цінність становлять мовознавчі студії Гердера «Дослідження про походження мови» (1772) та історична чотиритомна праця «Ідеї до філософії історії людства» (1784–91). Історичний погляд на мистецтво дав змогу Гердеру зробити висновки про
те, щоне існує народів більш чи менш талановитих – усі народи мають своє неповторне обличчя, і цією неповторністю визначено місце кожного народу в історії культури.
