![]() |
РљРёС—РІСЃСЊРєРёР№ національний університет імені Тараса Шевченка ρадіоφізичний φакультет | ||
Кафедра нелінійної оптикиШвидкий розвиток навчальної і наукової роботи на радіофізичному факультеті призвів до створення в 1964 р. кафедри молекулярної та радіоспектроскопії. В зв’язку із вимогами часу і значними науковими успіхами в галузі дослідження нелінійних оптичних процесів вона була перетворена в 1972 р. на кафедру нелінійної оптики, яка проіснувала до 1993 р. Засновником кафедри молекулярної та радіоспектроскопії та кафедри нелінійної оптики був видатний український вчений, чл.-кор. АН України проф. Конділенко І.І., якого на посаді завідувача кафедри в 1982 р. змінив проф. Стрижевський В.Л.
Перший штат кафедри молекулярної та радіоспектроскопії складали: завідувач кафедри - РґРѕС†. Конділенко Р†.Р†., асист. Р’РѕСЂРѕР±Р№РѕРІР° Р“.Рћ., зав. лаб. Коротков Рџ.Рђ., С–РЅР¶. Бабіч Р†.Р›., аспіранти - Стрижевський Р’.Р›., Цященко Р®.Рџ., Погорелов Р’.Р„. Для забезпечення навчальної роботи Р· самого початку РЅР° кафедрі були створені лабораторні практикуми Р· техніки спектроскопії, атомної, молекулярної та радіоспектроскопії. Р— початку існування кафедри РѕСЃРЅРѕРІРЅРёРј науковим напрямком було дослідження комбінаційного розсіювання світла. Це була тема докторської дисертації Конділенка Р†.Р†., СЏРєСѓ РІС–РЅ захистив РІ 1965 СЂ., Р° РІ 1967 році Івана Івановича обрано чл..-РєРѕСЂ. РђРќ України. РЇРє результат кропіткої роботи, виконаної РїС–Рґ керівництвом Конділенка Р†.Р†., були захищені кандидатські дисертації Бабич Р†.Р›., Коротковим Рџ.Рђ., Погорєловим Р’.Р„. (1964 СЂ). Треба відзначити, що Конділенко Р†.Р†. завжди РІРјС–РІ поєднувати наукову роботу Р· активною громадською діяльністю. Так, протягом багатьох СЂРѕРєС–РІ РІС–РЅ очолював всеукраїнське товариство «Знання», що займалося популяризацією досягнень науки, видавничою С– освітянською діяльністю. РџС–Рґ впливом СѓСЃРїС–С…С–РІ РІ галузі квантової електроніки навчальний процес та наукові напрямки кафедри молекулярної та радіоспектроскопії поступово трансформувались С–, СЏРє наслідок, 1972 СЂ. РІРѕРЅР° була перетворена РІ кафедру нелінійної оптики. Це була перша кафедра нелінійної оптики РЅР° терені РЎР РЎР . До С—С— складу ввійшли: РїСЂРѕС„. Конділенко Р†.Р†. (зав. кафедрою), РґРѕС†. Коротков Рџ.Рђ., РґРѕС†. Стрижевський Р’.Р›., РґРѕС†. Цященко Р®.Рџ., СЃС‚. РІРёРєР». РћР±СѓС…РѕРІСЃСЊРєРёР№ Р’.Р’., асист. Малий Р’.Р†., Голубєва Рќ.Р“., наукові співробітники та інженери Галінковський Р®.Р†., Писанський Рђ.Р†., Гриб Р‘.Рњ., РљРѕСЂРѕР±РєРѕ Р›.Рњ., Кошель Рћ.Рќ., Лебедюк Рђ.Р‘., РњРѕСЂРѕР· Рћ.Рћ. Р— 1973 СЂ. РЅР° кафедрі почала діяти науково-виробнича лабораторія Р· фізики кристалів (керівник - Цященко Р®.Рџ.). Р’ РЅС–Р№ вирощувались лужно-галоїдні С– «РЅРµР»С–РЅС–Р№РЅС–» кристали РІРёСЃРѕРєРѕС— якості (типу йодатів, ніобатів, оксолатів, тощо). Кафедра поступово розширялась; так, РІ 1979 СЂ. РЅР° Р’Рћ «Р—авод Арсенал» було відкрито С—С— філіал (керівник - Стрижевський Р’.Р›.). Для підготовки фахівців РЅР° кафедрі читались наступні РѕСЃРЅРѕРІРЅС– спецкурси: «РћСЃРЅРѕРІРё квантової електроніки», «РћСЃРЅРѕРІРё голографії», «Р›Р°Р·РµСЂРЅРёР№ зв’язок», «РќРµР»С–РЅС–Р№РЅР° оптика», «Р†РЅС‚егральна та волоконна оптика», «РћСЃРЅРѕРІРё спектроскопії», «РњР°С‚еріали квантової електроніки», «Р›Р°Р·РµСЂРЅС– технології», «РћРїС‚ичний запис інформації», тощо. Для забезпечення цих спецкурсів діяли лабораторні практикуми: «РљРІР°РЅС‚РѕРІР° електроніка», «Р¤С–зичні РѕСЃРЅРѕРІРё лазерних приладів», «Р›Р°Р·РµСЂРЅРёР№ зв’язок», «Р“олографія», «Р†РЅС‚егральна С– волоконна оптика». Творчий колектив кафедри займався дослідженням РїСЂРёСЂРѕРґРё діелектричних С– електрооптичних властивостей кристалів, закономірностей формування спонтанного, вимушеного та інверсійного комбінаційного розсіювань, СЂРѕР·СЂРѕР±РєРѕСЋ СЂС–Р·РЅРёС… приладів квантової електроніки, РІ тому числі - комбінаційних лідарів. РЇРє результат успішної роботи РІ цьому напрямку були захищені кандидатські дисертації: Кошель Рћ.Рњ. (1973 СЂ.), Малий Р’.Р†. (1974 СЂ.), Гриб Р‘.Рњ. (1975 СЂ.), Литвинов Р“.РЎ. (1977 СЂ.), Голубєва Рќ.Р“. (1977 СЂ.), Фелінський Р“.РЎ. (1984 СЂ.), Клименко Р’.Рћ. (1986 СЂ.), Говорун Р”.Рњ. (1987 СЂ.), Понежа Р“.Р’. (1989 СЂ.) та докторська дисертація Коротковим Рџ.Рђ. (1990 СЂ.). Велика увага приділялась також теоретичним дослідженням. Розвиток теорії нелінійних оптичних ефектів дозволив визначити фізичні закономірності вимушеного С– спонтанного комбінаційного розсіювання світла РІ кристалах, генерації гармонік, характеристики перетворювачів частот. РќР° кафедрі було проведено цикл досліджень Р· обернення хвильового фронту РїСЂРё вимушеному розсіюванні світла, запропоновано РЅРѕРІРёР№ тип модулятора добротності лазерного резонатора - адаптивний модулятор добротності. Великі зусилля було зосереджено для вивчення СЂС–Р·РЅРѕРІРёРґСѓ параметричних процесів - С‚.Р·. «поляритонного розсіювання світла». РЇРє з’ясувалось, цей ефект може бути використано для створення генераторів РќР’Р§ діапазону С–Р· контрольованим перестроюванням частоти. РќР° базі теоретичних СЂРѕР·СЂРѕР±РѕРє були захищені кандидатські дисертації: РћР±СѓС…РѕРІСЃСЊРєРёР№ Р’.Р’. (1970 СЂ.), Карпенко РЎ.Р“., Яшкір Р®.Рњ. (1975 СЂ.), Ганс Понат (Німеччина, 1977 СЂ.), Корнієнко Рњ.Р„., Овечко Р’.РЎ. (1979 СЂ.), Марчевський Р¤.Рќ. (1980 СЂ.), Гроза Рђ.Р”., РЁСѓРєС–СЂРѕРІ Р–. (1984 СЂ.), Чепілко Рњ.Рњ. (1985 СЂ.), Лихоліт Рњ.Р†., Фещенко Р’.Рџ., Кисленко Р’.Р†. (1987 СЂ.), Лишенюк Рљ.Рџ., Турчин РЇ. Рћ., Хільчевський Рђ.Р†. (1989 СЂ.) та докторська дисертація Стрижевським Р’.Р›. (1972 СЂ.). Р’ процесі досліджень РІ галузі інфрачервоної спектроскопії були отримані унікальні дані Р· дисперсії С– температурної поведінки показників заломлення СЂСЏРґСѓ СЂС–РґРёРЅ та кристалів, проведено широке вивчення класичних коливальних спектрів домішкових С–РѕРЅС–РІ РІ СЂС–Р·РЅРёС… матрицях, визначена Р±СѓРґРѕРІР° ближнього оточення домішок РІ кристалах та С—С… вплив РЅР° резонансне розщеплення коливальних СЂС–РІРЅС–РІ. РќР° РѕСЃРЅРѕРІС– цих результатів захищена докторська дисертація Цященко Р®.Рџ. (1978 СЂ.) та кандидатські дисертації: Краснянський Р“.Р®., Пасечний Р’.Рћ., Григорук Р’.Р†., Запорожець Р’.Рњ., Данчук Р’.Р”. РќР° кафедрі успішно проводились теоретичні дослідження різноманітних нелінійних ефектів РІ сегнетоелектричних кристалах (оптичних, електричних, поляризаційних та С–РЅ.), РІ першу чергу - фотогальванічного та фоторефракційного ефектів. Для проведення експериментальних досліджень РІ цій галузі 1976 СЂ. було створено лабораторію нелінійної кристалооптики (керівник – РћР±СѓС…РѕРІСЃСЊРєРёР№ Р’.Р’.). Р’ результаті проведених досліджень вперше зафіксовано РЅРѕРІРµ явище – автохвильове розсіювання світла, виявлено декілька РЅРѕРІРёС… СЂС–Р·РЅРѕРІРёРґС–РІ стаціонарного фотоіндукованого розсіювання світла. Для задоволення потреб промисловості РІ особливих типах нелінійних кристалів для перетворювачів частот, запису С– збереження оптичної інформації було проведено велику пошукову роботу Р· теоретичного передбачення РЅРѕРІРёС… сполук Р· великими показниками нелінійності. Внаслідок цієї роботи було сформульовано РЅРѕРІРёР№ РїС–РґС…С–Рґ РґРѕ моделювання РїРѕР±СѓРґРѕРІРё кристалів РЅР° РѕСЃРЅРѕРІС– концепції «кристалевих модулей». Ця концепція виявилася РєРѕСЂРёСЃРЅРѕСЋ С– для вирішення інших проблем, наприклад, РѕРїРёСЃСѓ мікроструктури двійникування Р№ політипізма кристалів. РџРѕ результатам теоретичних С– експериментальних досліджень розсіювання світла РІ фоторефрактивних кристалах були захищені кандидатські дисертації Стояновим Рћ.Р’. (1985 СЂ.) та Лемешком Р’.Р’. (1989 СЂ.), Р° РІ 1989 СЂ. докторську дисертацію захистив РћР±СѓС…РѕРІСЃСЊРєРёР№ Р’.Р’. Успішне проведення навчального процесу С– розвиток наукової роботи забезпечували висококваліфіковані фахівці кафедри: лаборанти – Колесник Рњ.Рњ.,. Климчук Р›.Рњ., Трохимець Рњ.Рњ, Скибенко Р .Р“., Черневич Р’.Р’.; інженери – Антонов Р’.Рћ., Білоус Рћ.Р†., Галінковський Р®.Р†., Дудниченко Р›.Р’., Маринкевич Рќ.РЇ., Лебедюк Рђ.Р‘., Мигашко Р’.Рџ., Корнілов Р“.Рљ., Кривошеєв Р’.Рђ., Радченко Рџ.РЎ., Рождественська Рў.Р’.; наукові співробітники – Винниченко Рђ.Рџ., Галайчук Р®.Рђ., Галушко Р„.Рњ., Дем’яненко Рћ.Рџ., Дмитрик Р“.Рњ., Іванісік Рђ.Р†., Писанський Рђ.Р†., Рижков Рћ.Р† , Сугакова Рќ.Рћ., Фонтаній Р’.Рђ., РҐРѕРјРёС‡ Р®.Рђ., Чаус Рђ.Р†., Шарафутдінов Рђ.Р‘. та інші. РћРєСЂС–Рј викладачів університету РґРѕ підготовки спеціалістів залучались РїСЂРѕРІС–РґРЅС– вчені інститутів Академії Наук: академіки РђРќ України Давидов Рћ.РЎ., Пекар РЎ.Р†., Бродин Рњ.РЎ.; чл..-РєРѕСЂ. РђРќ України РЎРѕСЃРєС–РЅ Рњ.РЎ., Одулов РЎ.Р“. Р—Р° визначні досягнення Сѓ науковій діяльності Конділенко Р†.Р†. Р±СѓРІ нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради Української РСРта медаллю С–Рј. РЎ.Р†.Вавілова. Р—Р° СЂРѕР·СЂРѕР±РєСѓ нелінійно-оптичних приладів РїСЂРѕС„. Стрижевський Р’.Р›. Р±СѓРІ відзначений Дипломом третього ступеня Виставки досягнень народного господарства РЈР РЎР (1983 СЂ.) та премією С–Рј. Рљ.Р”.Синельникова РђРќ України. Р’РёРїСѓСЃРєРЅРёРєРё кафедри успішно працюють РІ наукових установах, виробничих об’єднаннях, університетах України та Р·Р° С—С— межами. Радіофізичний факультет може пишатися такими випускниками СЏРє Лихоліт Рњ.Р†. (начальник РЎРљР‘ «Р—авод Арсенал»), Данчук Р’.Р’. (декан факультету РљРёС—РІСЃСЊРєРѕРіРѕ автодорожнього інституту), Косаківський Р›.Р“. (колишній народний депутат Верховної Ради України та мер Рј. Києва), Фелінський Р“.РЎ. (заст. директора Р· наукової роботи НДІ «Р’ектор»), Говорун Р”.Рњ (заст. Директора Інституту молекулярної біології С– генетики РќРђРќ України), Григорук Р’.Р†. (декан радіофізичного факультету РљРёС—РІСЃСЊРєРѕРіРѕ національного університету) та багатьма іншими. Співробітники кафедри були організаторами С– членами оргкомітетів багатьох Міжнародних С– Всесоюзних конференцій Р· нелінійної оптики С– споріднених наукових напрямків. Кафедра мала широкі творчі зв’язки Р· університетами С– академічними інститутами України С– країн ближнього С– дальнього зарубіжжя, виробничими об’єднаннями Р’Рћ «Р—авод Арсенал» (РљРёС—РІ), ВНДІ «РђРЅР°Р»С–тприлад» (РљРёС—РІ), Р’Рћ «РђРєРѕСЂРґ», ЦКБ «РЎРѕРєРѕР»», Центральна астрономічна обсерваторія, НДІ «РџРѕР»СЋСЃ» (РњРѕСЃРєРІР°) та багато інших. Р—Р° час існування кафедри було опубліковано більш РЅС–Р¶ 1000 статей РІ міжнародних та вітчизняних журналах та видано такі підручники та монографії:
|
|||
© 2007, Радіофізичний факультет | Автори |