Новоселець Михайло Кирилович

1952-2003 рр., доцент, завідувач кафедри

Закінчив радіофізичний факультет Київського університету в 1974 р. за спеціалізацією “Кріогенна та мікроелектроніка”. В 1980 р. захистив кандидатську дисертацію “Дослідження інформаційних властивостей термопластичних середовищ” (науковий керівник проф. Находкін М. Г. ).

Працював стажистом-дослідником, старшим інженером, молодшим, старшим науковим співробітником, асистентом (1974-95 рр.) кафедри кріогенної та мікроелектроніки; вчений секретар кафедри (1980-86 рр.), заступник декана зі спецфакультету (1993-95 рр.). З 1992 р. - директор Науково-впроваджувального підприємства “Інтермаг”. В 1995 р. обраний на посаду завідувача кафедри медичної радіофізики.

Підготував та читав лекційні курси з фізичної мікроелектроніки, мікросхемотехніки, теорії сигналів та систем, статистичної радіофізики, радіофізичних методів у медицині, біомедичної техніки, фізики живого, тощо.

Починаючи з 1975 р., був відповідальним виконавцем, науковим керівником робіт, що виконувались за постановами Ради Міністрів СРСР та ВПК СРСР. Ці розробки було направлено на створення інформаційних систем спеціального призначення.

Основні напрями наукових досліджень - теорія оптимальної та адаптивної реєстрації напівтонових зображень та голограм на фототермопластичних носіях та інших реверсивних середовищах, принципи конструювань систем керування фізичними процесами в системах, що містять такі середовища, метод оптимальної реєстрації та кодування радіоголограм у нелокальних нелінійних середовищах, теорія електричної нестійкості деформованих заряджених систем, формування та розвитку флуктуацій в цих системах.

Починаючи з 1986 р., спрямував свої дослідження на медичну тематику, був одним з керівників проектів з досліджень за “Всесоюзною програмою невідкладних заходів ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС”, брав участь у забезпеченні медико-біологічних досліджень стану здоров`я населення, що постраждало внаслідок аварії. За його участю було зібрано комп`ютерний банк ультразвукових зображень щитовидної залози, що став основою для розробки нової технології діагностики.

Розроблено модель формування патологічних станів паренхіматозних органів як фізичних систем з розподіленими параметрами та зворотнім зв`язком (методика затверджена МОЗ України, а спосіб захищений Патентом України), розроблено оригінальні методи та алгоритми магніторезонаної реконструкції зображень, нейронавігації та комп`ютерного планування хірургічних втручань, локальної термотерапії під впливом лазерного та радіочастотного випромінювання. Керівник інвестиційних проектів зі створення учбово-наукового центру ядерної магніторезонансної томографії, інформаційного центру телемедицини. Був керівником ряду проектів з розробки нових медичних технологій та засобів їх забезпечення, що виконувались за Державним замовленням, Державними науково-технічними програмами.

Був заступником Голови Координаційної ради з пріоритетного напряму розвитку науки і техніки “Здоров`я людини” при Кабінеті Міністрів України, заступником Голови Науково-технічної ради Державної науково-технічної програми “Нові фізико-технічні методи, прилади та медичні технології для діагностики, корекції порушень і лікування нервової системи і внутрішніх органів”, членом Міжвідомчої Координаційної ради з нової медичної техніки при Міністерстві охорони здоров`я України.

Під його керівництвом захищені 3 кандидатські дисертації.

Опублікував понад 150 наукових праць та 11 винаходів. Серед них навчальний посібник “Телемедицина” (співавтори Кононов М. В., Судаков О. О.- Київ: ВПЦ ”Київський університет”, 2003.–178 с.)