Стрижевський Володимир Леонідович

1934-93 рр., професор, завідувач кафедри

Вступив до Київського державного університету ім. Тараса Шевченка на фізичний факультет у 1951 р., у 1956 р. успішно закінчив радіофізичний факультет і за високі показники у навчанні отримав рекомендацію до аспірантури, у якій навчався з 1956-59 рр. під керівництвом акад. НАН України Давидова О.С. Після закінчення аспірантури отримав призначення на посаду асистента фізичного факультету університету. В 1961 р. захистив кандидатську дисертацію "Влияние агрегатного состояния и температуры на спектры молекулярных колебаний", а в 1972 р. - докторську "Исследования по теории комбинационного рассеяния света, умножение и смешивание оптических частот".

Був відмінним лектором, читав загальні базові курси "Теоретична механіка", "Атомна фізика", "Електродинаміка", "Квантова механіка"; провідні спецкурси "Нелінійна оптика", "Фізика твердого тіла", "Сучасні проблеми нелінійної оптики". Він багато уваги приділяв удосконаленню лекторської майстерності, розвитку навчальних практикумів, за його безпосередньою участю були створені практикуми на кафедрі нелінійної оптики: "Фізичні основи лазерних приладів", "ЕОМ в експерименті", "Голографія", "Лазерний зв'язок".

Основні одержані наукові результати - розвинуто флуктуаційно-дисипаційну теорію нелінійного розсіювання світла, яка охоплювала і розсіювання на об'ємних й поверхневих поляритонах; розробка нових методів генерації фемтосекундних оптичних імпульсів; дослідження лінійної та нелінійної анізотропної дифракції оптичних пучків; створення адаптивних модуляторів добротності лазерних оптичних резонаторів; дослідження нелінійних та когерентних оптичних явищ у волоконних світловодах; розробка та впровадження нової оптичної методики неінвазивного аналізу крові людини. Йому також належить ціла низка впливових результатів у галузі досліджень з поляризаційної нелінійної оптики та фізичних закономірностей вимушеного температурного розсіювання світла. Ці результати мають як фундаментальне, так і прикладне значення. Вони широко відомі і здобули загальне визнання. Результати цих досліджень неодноразово доповідались на наукових конференціях та нарадах, включаючи міжнародні. За їх матеріалами надруковано близько 400 наукових робіт, у тому числі 8 авторських свідоцтв та винаходів, монографія "Поверхностные поляритоны в полупроводниках и диэлектриках" (співавтори Дмитрук М. Л., Литовченко В. Г. – Київ: "Наукова думка", 1989. - 376 с.) та навчальний посібник "Розв'язування задач з курсу загальної фізики" (співавтори Остроухов А. Л., Цвелих М. Г., Цященко Ю. П. - Київ: "Радянська школа", 1966. - 241с.).

Підготував 19 кандидатів наук, був засновником та першим президентом Українського Оптичного Товариства, а також членом редколегії "Журнал прикладной спектроскопии", членом Бюро ради з квантової електроніки АН України, був одним з найактивніших організаторів таких міжнародних та союзних конференцій як "Когерентна і нелінійна оптика", "Нелінійна оптика", "Квантова електроніка", тощо. Систематично виступав на цих конференціях з оригінальними та оглядовими доповідями.

Його досягнення відзначено дипломом третього ступеня Виставки досягнень народного господарства Української РСР (1983 р.) та премією ім. К.Д.Синельникова Національної академії наук України, нагороджений медалями "За доблестный труд", "Ветеран труда", грамотами Мінвузу УРСР.