Кучеренко Євген Трохимович

1924 р.н., доцент, Відмінник народної освіти, Винахідник СРСР

Cтудентом Київського авіаційного інституту (вступив у 1940 р.) добровільно пішов на фронт і до кінця війни перебував у діючій армії. Після демобілізації навчався в Київському університеті імені Тараса Шевченка на фізичному факультеті, який закінчив із відзнакою в 1951 р., і був рекомендований до аспірантури на кафедру фізичної електроніки. Кандидатську дисертацію „Дослідження проникаючої плазми газорозрядних джерел іонів” (наукові керівники проф. Н.Д. Моргуліс, доц. М.Д. Габович) захистив у 1955 р.

З 1954 р. працює в університеті спочатку старшим викладачем, а з 1961 р. – доцентом кафедри фізичної електроніки. У 1963 р. зі своєю науковою групою був переведений на кафедру квантової радіофізики. З 1992 р. знову працює на кафедрі фізичної електроніки старшим науковим співробітником.

Працюючи на кафедрі фізичної електроніки, читав лекційні курси з фізики плазми, ядерної електроніки. Створив і керував практикумом з фізичної електроніки. Вперше на кафедрі почав впроваджувати отримання вакууму за допомогою металевих вакуумних насосів. Під час роботи на кафедрі квантової радіофізики читав лекційні курси „Радіофізична електроніка”, „Електроніка надвисоких частот”, „Вакуумна техніка та іонно-плазмова технологія”.

Основні напрями наукових досліджень – катодна та газова електроніка та фізика плазми, в тому числі підпорядковані до потреб квантової радіофізики. З 1992 р. на кафедрі фізичної електроніки проводить дослідження, пов’язані з розробкою нових методів іонно-плазмової технології.

Разом з інженерами Дем'яненком В.П. та Тальновою Г.М. брав участь у виконанні урядової теми „Катод” (1954-57 рр.). Ними була розроблена оригінальна методика дослідження стійкості оксидних катодів до іонного бомбардування з використанням газорозрядного джерела іонів. Після успішного виконання цієї теми запропонована методика була застосована інженером Ахтирською Є.В. (Зиковою Є.В. ) для дослідження пресованих катодів, що дало змогу разом з замовником (завод „Емітрон”, м. Москва) створити стійкий до іонного бомбардування пресований скандатний катод, який прийшов на зміну оксидному катоду в лампах біжучої хвилі та газових лазерах. У цей же час разом із молодшим науковим співробітником Саєнком В.А. та інженером Яворським І.А. проводив дослідження розрядів типу Пенінга, що пізніше привело до створення термоіонного методу осадження тонких плівок, на який у 1965 р. було одержано авторське свідоцтво. Разом із Зиковою Є.В. вивчав стійкість різних типів катодів до іонного бомбардування в умовах розряду гелій-неонових лазерів. В 1975-79 рр. був науковим керівником держбюджетної теми „Дослідження фізичних процесів у плазмових системах, що використовуються для генерації когерентного випромінювання” та інших госпдоговірних тем.

У результаті досліджень був розроблений і запатентований метод термоіонного осадження тонких плівок і покриттів. Ця розробка впроваджена на Московському заводі електровакуумних приладів. Створено нові типи холодних катодів для гелій-неонових лазерів, на які одержано чотири авторські свідоцтва. Був розроблений, запатентований та впроваджений у виробництво метод одержання оксидних плівок алюмінію та магнію змінної товщини, що дозволило створити принципово нові холодні катоди для гелій-неонових лазерів з практично необмеженим терміном служби. Створені магнетронні розпорошуючі пристрої з декількома кільцевими та лабіринтною зонами ерозії, які захищені трьома патентами України. Запропоновано та реалізовано метод одержання кластерних плівок з використанням запорошеної плазми, на який подані дві заявки на винаходи.

З 1969-91 рр. виконував обов’язки відповідального від факультету за роботу у фізико-математичній школі-інтернаті при університеті, де також читав факультативні курси з різних розділів фізики та електроніки. Був членом педагогічної ради цієї школи, написав два учбових посібники для шкіл фізико-математичного профілю. Кучеренко Є.Т. - інвалід війни 2 групи, інженер-полковник у відставці, член Ради старійшин ветеранської організації університету.

Серед його вихованців 5 захистили кандидатські дисертації. За участь у бойових діях нагороджений орденами: „Красной звезды”, „Отечественной войны II ст.”; медалями: „За боевые заслуги”, „За оборону Киева”, „За оборону Сталинграда”, „За оборону Кавказу”, „За взятие Кенигсберга” та 18 ювілейними медалями. За плідну і тривалу роботу у фізико-математичній школі нагороджений почесним знаком „Відмінник народної освіти” Міністерства освіти України. За впровадження винаходів у виробництво нагороджений почесним знаком „Винахідник СРСР”.

За результатами винахідницької діяльності одержав 16 авторських свідоцтв СРСР та 6 патентів України. Опублікував понад 100 робіт у наукових журналах. Видав 2 підручники для вузів, 2 навчальних посібники для фізико-математичних шкіл, дві книжки із серії „В лабораторіях учених”. Основні праці:

1. Получение и измерение вакуума. – К: Вища школа, 1973.
2. Електричні розряди в газах. – К: Знання, 1975
3. Электрический ток в газах. – К: Вища школа, 1977
4. Методи вимірювання вакууму. – К: Знання, 1977
5. Одержання тонких плівок методом магнетронного розпорошення. – К: ВПЦ Київський університет, 2001.