Карханін Юрій Іванович

1911-93 рр., професор, декан, завідувач кафедри

В 1937 р. закінчив фізико-математичний факультет Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка (спеціальність “Електрофізика”). Кандидатську дисертацію захистив в 1955 р. на тему “Дослідження люмінесценції закису міді”. В 1961 р. захистив докторську дисертацію на тему: “Властивості і перетворення атомних, молекулярних і колоїдних центрів забарвлення в нагрітих лужно-галоїдних кристалах”.

В 1937- 41 рр. – аспірант, асистент та заступник декана фізичного факультету. В 1941-46 рр. Карханін Ю.І.- у лавах діючої Радянської Армії, останнє військове звання – гвардії капітан. В 1946-76 р. – старший викладач, доцент, завідуючий кафедри електрофізики, завідуючий кафедри фізики напівпровідників, професор. В 1954-1963 рр. був деканом радіофізичного факультету. З 1960-69 рр. працював завідуючим кафедри електрофізики радіофізичного факультету. З 1969-73 рр. працював професором кафедри експериментальної фізики фізичного факультету, професором-консультантом кафедри геофізичних методів розвідки геологічного факультету. Читав курси лекцій із загальної фізики: “Молекулярна фізика і термодинаміка”, “Механіка”, “Оптика”, “Теорія твердого тіла”.

Один з фундаторів радіофізичного факультету, організував кафедру електрофізики. Під його керівництвом були створені нові учбові практикуми та науково-дослідні лабораторії, виховані викладацькі та наукові кадри факультету. Вів активну педагогічну та наукову діяльність – читав нормативні та спеціальні курси, під його редакцією видані два учбових посібника. В 1959, 1964, 1972 рр. брав участь в розробці типового учбового плану спеціальності “Радіофізика та електроніка” (комісія МВ та ССО СРСР).

За роки його керівництва кафедрою фізики напівпровідників всі викладачі кафедри та ряд співробітників Проблемної лабораторії захистили 16 кандидатських та 3 докторських дисертації. Керував відділом фотоелектричних явищ Проблемної лабораторії “Фізика та техніка напівпровідників”, на факультеті підвищення кваліфікації викладачів вузів організував спеціальність “Фізика напівпровідників”, де до 1975 р. керував учбовим процесом за цією спеціальністю.

Проводив значну громадсько-наукову роботу – протягом багатьох років був членом ряду науково-технічних рад при Мінвузі СРСР, Мінвузі УРСР, АН УРСР, спеціалізованої Ради в Київському університеті. Був членом Науково-методичної ради університету, Вченим секретарем Міністерства вищої освіти, членом Експертної комісії з фізики при МВО УРСР.

Має 65 наукових праць